Ти уяви, що світ без гравітації...

Ти уяви, що світ без гравітації
Розправив крила й вгору полетів
Скрізь зоряні, чарівні інкрустації
На полотні незвіданих світів

А ти скажи.. От що тебе тримає?
Чи ж страх, що сонце випалить весь клей?
Ти ж не Ікар. В тобі клею немає.
Лякаєшся ти осуду людей.

От тобі скажуть: "Ким себе вважаєш?
Дитя Землі ти. Небо не для нас."
Відріжуть крила. Більше не літаєш.
Послухаєш ти голос сірих мас.

Та щастя, що їх так не відірвати.
Ножі ж бо твоїм крилам не страшні.
Нехай у снах. Та будеш ти літати.
Нехай не сам. Нехай лише в душі.