Кременець

Кременець

Ще приїжджають іноді туристи,
Щоб з висоти розглянути юрбу.
Гуляють люди. Оживає місто.
Так ніби зо три ще віки тому.

Прокинулась із містом королева,
Що еліксир шукала для життя..
І через неї тихо пада з неба
Сльози дівчати… Вбили те дівча.

Навіщо вбили? Дивне запитання..
Колись-бо знали всі один секрет:
Скупатись в крові. Проказать закляття.
І смерть не візьме до своїх лабет.

І разом з тею… ще одна дівчина
Із подругами стрибнула зі скель.
Сказала, що вже краще смертна днина,
Аніж служити ворогам людей.

Минали дні… Мінялись покоління.
Час загубився в круговерті літ.
Вже Юліуш писав свої творіння,
Щоб потім прочитав їх увесь світ.

Що сталось ще? Усе вже й не згадати…
Це місто, що багате на історію:
Музеї ‘крили.. І палили карти
І роздавали іншим території.

Це місто має запах ще шалфею,
І закохало в себе колись гори.
Як відпочити хочете з душею,
То в Кременець вас приведуть дороги!
26.10.15