Вона така непримітна поміж троянд -
Поміж красунь, що мають на душі колючки.
Не візьме її принц на бал-маскарад,
Не простягне принцесі в тендітні ручки.
Її не візьме принцеса у замок,
Не покаже у вазі прекрасній народу..
Не викине з мотлохом десь над ранок.
Не забуде долити в ту вазу воду.
Вона така непримітна серед троянд,
Не буде вмирати десь з вирваним коренем.
Вона не побачить шику веранд...
Але і її не побачать скорену!
Ніколи їй не присвятять виставки.
Скажуть, не створена вона для симпатій.
Вона буде самотня. Та вільна, мов блискавка.
Не треба ж-бо пафосу їй - крилатій.
Вона буде у полі розмовляти з вітром,
І їй байдуже, з ким-там її порівнюють.
Вітер шепоче:"Вона є самим світлом..."
Трояндам далеко ще до її рівня.
Вона буде у полі собі королевою.
Вона правити буде над своїми ж думками.
Вона не стане продажною. Не стане дешевою.
Ні за що не зійдеться вона з бур'янами.
У неї душа із проміння,
Присипана чистим та свіжим снігом.
В душі не лишається місця тіням.
Вона - це Ромашка, сповнена світла.
Її не рівняють з трояндами!
Не для принцес була вона створена!
Її не побачать з дамами...
Зате не побачать скорену.
