А Місто чекало лиш Нового року...

Поспішали люди, не збавляли кроку,

У всіх свої справи, проблем аж катма

А Місто чекало лиш Нового року

Та не помічала вже цього юрма.

Те Місто хотіло гірлянд, феєрверків,

Колядки співали, щоб навіть машини.

Натомість шмигали розлючені клерки,

Бурчали, що мусять піти до родини.

Містечко лиш слухало всі ті розмови,

Й засмучене плакало осінніми дОщами

І лютими марило місто морозами,

Веселими днями і сніжними ночами.

Раз Вітер побачив як плаче те місто

Покликав він брата свого холодного,

Його звали Сніг. Шептав йому звістку.

Спитав чом не ходить на свято він жодне.

А Сніг і не знав, що його десь чекали

Свята він проводив у повній самотності.

Зрадів він. Засипав міста і вокзали.

Усім дарував він ковток безтурботності.

Всі люди підняли замучені очі,

Їх ледь відірвали від газет і смартфонів.

Вони були ніби під покровом ночі,

Відкрив Сніг ті очі та душі мільйонів.

У серці з'явилася віра у чудо,

Згадали усі, що це переддень свята.

Вітри заспівали на повнії груди,

Помітили всі, що й світ кращим став раптом